Оуро Прето

Що стосується історії виникнення міста, то вона пов'язана з "чорним золотом", (Ouro Preto в пров. з португальської). У XVIII ст. Оуро Прето був головним осередком "золотої лихоманки", що потім привело Бразилію до початку так званого "золотого століття".
 
В епоху колонізації Бразилії португальцями ходило безліч легенд про незліченні багатства Нового Світу, які намагалися відшукати завойовники. Дуже довго привид золота вислизав із їхніх рук, і навіть коли в 1694 р. один із загонів виявив його, не відразу стало зрозуміло, що знайдено казковий скарб. Під час привалу під самим гребенем гори один із воїнів зачерпнув дерев'яною крихтою води з струмка і в ній виявилося відразу кілька важких камінців, схожих на кварц.
 
Через довгі місяці вони випадково потрапили на очі губернатору Ріо-де-Жанейро, який не знайшов у простих каменях нічого особливого, але про всяк випадок спробував їх на зуб. Яке ж було його здивування, коли під тріснутою сухою оболонкою блиснув самородок. Натовпи золотошукачів кинулися тоді на пошуки нового Ельдорадо...
 
Цікаво, що з Оуро Прето пов'язане й ім'я найбільш шанованого національного героя Бразилії - Тирадентіса (Tiradentes, у пров. зубодер). Рух за незалежність, який він очолював, виник в Оуру Прето в 1789 році, тут же, на головній площі міста, що тепер носить його ім'я, на загальний огляд було виставлено його голову.
 
Цей хлопець, справжнє ім'я якого Joaquim Jose da Silva Xavier, був за професією дантистом, він створив і очолив таємне суспільство, куди увійшли передові уми Бразилії. Вони мріяли про вільну та незалежну батьківщину, намагаючись припинити непомірні побори завойовників. Однак змова проти португальців була розкрита і Тирадентіс узяв на себе всю провину, за що й страчено. Інші члени таємного товариства були відправлені на заслання...
 
Сьогодні Оуро Прето – місто безлічі церков, мостів, фонтанів. Як і раніше, він зберігає чітке планування із прямокутною площею в центрі. Собор Сан-Франсіско (Igreja São Francisco de Assis) кінця XVIII ст. - унікальна пам'ятка пізнього колоніального бароко, побудована відомим бразильським архітектором, скульптором та художником Алейжадінню. Своє прізвисько (Aleijadiho - в пер.маленький каліка) Антоніо Франсіско Лісбоа отримав через перенесену хворобу, яка спотворила його руки. Він працював, прикріплюючи інструменти до рукавичок. Собор відрізняється унікальною динамікою композиції, пластичністю форм, витонченістю декору та тонким різьбленням порталів.
 
У штаті Мінас-Жерайш чимало шедеврів архітектури, виконаних відомим майстром, якими по праву пишаються бразильці. Так, фасад церкви Бон-Жезус-де-Матозиньюс (Santuário de Bom Jesus de Matosinhos) у Конгоньяс прикрашають 12 кам'яних статуй пророків, що гордо стоять перед входом на розкішних сходах, повні руху та життя; а в садових каплицях цієї церкви – 6 дерев'яних розмальованих груп «Страстей Господніх» з фігурами суддів, вартових і катів, яким Алейжадінню надав сатиричні риси. Життя та творчість видатного архітектора дали сюжет для кількох романів, кіно- та телефільмів.